Гость Оʻzbek tili Архивный вопрос

Твір-роздум на тему Людина - найвеличніша з усіх істот

Нет комментариев

Ответы

Гость Гость

Ці слова І. Багряного в його романі «Сад Гетсиманський» передаютьдух жорстокої епохи в житті українського народу, епохи репресій тапоневірянь, підозри та зради. Багряний узявся за розгляд такої непростоїтеми тому, що він сам був свідком цих подій: він був заарештований,довго знаходився у в’язниці, але йому все ж пощастило залишитися післявсього цього живим. Отже, роман «Сад Гетсиманський» містить автобіографічні факти.
Назву «Сад Гетсиманський» було взято Іваном Багряним з Біблії. СадГетсиманський — місце, де Юда зрадив Христа. Зраджено було і головногогероя твору Андрія Чумака. Він втік з табору, де знаходився за своїпогляди, і повернувся додому на похорон батька. Але вдома він не встигпробути і доби: до його хати приходять працівники НКВС і забираютьАндрія з собою. По дорозі до в’язниці він помічає зміни рідного міста,де довго не був: кругом червоний колір, фарби облупилися. Колись цейколір був кольором революції, а тепер став кольором насильства і страху.Також він помічає зміни в обличчях людей. Люди «засмоктані, виснажені,обдерті. Зосереджені в собі, позначені тавром суворої професії».В’язниця знаходилась в Харкові на вулиці Раднаркомівській. Це великемісто теж змінилося, тепер Харків був «понурий, припорошений сажою іпосипаний сміттям». Негативні враження Андрія доповнює зустріч зпрацівником НКВС товаришкою Нечаєвою. Нахабство, брутальні вислови з їївуст — все це не схоже на поведінку жінки, яка в уяві Андрія повиннабути лагідною та ніжною. Будинок управління НКВС називали«фабрика-кухня». Андрій чує, як працює конвеєр
«фабрики-кухні».Звідусіль чути стогін людей та страшні відгуки мордування. Органибезпеки знищують «ворогів народу». Ці «вороги народу» — найосвіченішілюди: інженери, професори, студенти, письменники
Єдина іх вина в тому, що вони мають здатність мислити, а не сліпо вірити в ідеали.
Андрій на собі відчуває ті нелюдські умови, в яких треба жити: тіснота,духота, відсутність їжі. Для тоталітарного режиму людина — це «діркавід бублика». В СРСР людей вистачить». Всі ці жорстокі тортури повиннівбити в людях всі прагнення, перетворити їх в оті «дірки». Ця системанамагається зламати у людей бажання кращого життя, хоче зробити з нихслухняні машини. Але чи можуть сотні тисяч людей бути ворогами народу? Водному з діалогів зі слідчим Андрій каже, що один чоловік може бутиворогом народу, десять може, тисяча, але мільйони людей — це не ворогинароду, це сам народ. Отже всі люди, які будували цю країну,сподіваючись на краще, зараз за ґратами в’язниць. Тому не випадковокульмінацією твору є поява в камері дідуся. — Карла Маркса. Кругом булаатмосфера недовіри і зради. Немало з колишніх відомих революціонерів, атакож самих працівників служби безпеки також могли опинитися серед«ворогів народу». Можна було «завербувати» будь-якого працівника цієїустанови: треба було» лише звинуватити його перед начальством в тійсамій «контрреволюційній діяльності». Всі наглядачі поводилися зв’язнями дуже суворо, але був з них один не прізвище Мельник. Всі в’язнійого дуже поважали за його добрість, казали, що він єдина людина в ційустанові. Коли потім Андрій дізнався, що Мельник власноручнорозстрілював людей, його це дуже вразило. Таку саме дволикість мав ітодішній режим. Широкі маси людей бачили в ньому своє щастя, своєспасіння, але мало хто знав про те, що діялося за стінами в’язницькожного міста цієї країни, бо звідти вже ніхто не повертався. Уряд ливневинну кров народу, який його так підтримував. Мельник уособлює в собівесь державний лад.
Іван Багряний детально досліджує всі дрібниців’язничного життя. На п’ятистах сторінках роману він до дрібницьзображує побут в’язнів, засоби ведіння слідства, характеризує майжекожного героя цього твору, розповідає про звинувачення, які висувалисьв’язням.

Ответ ни кто не комментировал